Біографія

НАПОЛЕОН БОНАПАРТ

Наполео́н Бонапа́рт І (фр. Napoléon Bonaparte, 15 серпня 1769 — 5 травня 1821) — французький імператор у 1804–1814 і 1815 рр..

Наполеон володів феноменальною пам’яттю та працездатністю, гострим розумом, віськовим та державним генієм, даром дипломата, артиста, привабливістю, яка дозволяла йому легко привертати до себе людей. Ця людина в звичному сірому сюртуці та трикутному капелюсі заняла вагоме місце в історії, давши своє ім’я цілій епосі.

Імперія Наполеона виявилася неміцною. Однак, трагічна доля імператора глибоко потрясла його сучасників, в тому числі й художників, музикантів, поетів, дала щедрий харч романтизму, який розквітнув у європейській культурі наступних десятиліть.

Битви Наполеона увійшли до військових підручників, а “Наполеонівське право” лежить в основі соціальних норм багатьох сучасних західних демократій. Навіть реставрована монархія Бурбонів не змогла знищити закріплені Наполеоном результати Революції.

МОЛОДІСТЬ НАПОЛЕОНА

Наполеон походив з небагатої корсиканської дворянської родини Шарля і Летиції Буонапарте (всього в сім’ї було 5 синів і 3 доньки). Коли Людовік XVI надав дітям зі збіднілих дворянських сімей право безкоштовно здобувати освіту, цим скористалися і корсіканці, зокрема декілька синів і дочок Шарля, включаючи Наполеона.

У 1779, після декількох місяців вдосконалення у французькій мові в коледжі Отена, Наполеон вступив у військову академію в Брієнні. Висміюваний товаришами по навчанню за провінціалізм і незграбність, будучи найбіднішим навіть серед учнів аристократів, він активно проповідував ідеї корсиканського патріотизму. У 1784 Наполеона перевели в паризьку Військову школу. Бонапарт виявив себе середнім учнем і закінчив школу сорок другим з 58 учнів. В 1785 отримавши звання молодшого лейтенанта артилерії, Наполеон був направлений у Валанс на південь Франції.

У вересні 1793 року Бонапарта було призначено начальником артилерії в армію, яка облягала, зайнятий англійцями Тулон. Бонапарт сприяв взяттю міста. Тулон було взято, а він сам отримав в 24 роки звання бригадного генерала.

Після термідоріанського перевороту Бонапарт через свої зв’язки з братом Максиміліана Робесп’єра, Огюстеном був заарештований (10 серпня 1794 р., на два тижні). Після звільнення, через конфлікт з командуванням він виходить у відставку, а через рік, у серпні 1795, отримує посаду в топографічному відділі Комітету громадського порятунку. В критичний для термідоріанців момент Баррас призначає його своїм помічником. Він відзначився при придушенні роялістського заколоту в Парижі 13 вандем’єра 1795 року. Наполеон отримав звання дивізійного генерала і призначений командуючим військ тилу.

23 лютого 1796 року Наполеон отримав посаду командуючого армією Італії.